На головну Карта сайту Написати нам   Перейти до авторизаціїАвторизацiя
Українська Англійська
IAP / Діяльність / Потерпілі. Серія кращої практики, випуск № 5
МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ ПРОКУРОРІВ
 
ЕМБЛЕМА
 
  • Блакитний фон емблеми символізує колір Об’єднаних Націй та підкреслює, що Міжнародна асоціація прокурорів є всесвітньою організацією, яка об’єднує прокурорів та органи прокуратури багатьох держав;
 
  • Статуя правосуддя із зав’язаними очима – ключовий компонент емблеми – не залишає сумніву, що принципом діяльності прокурорів є прагнення до правосуддя, виходячи з верховенства права та відповідно до принципів і основ правосуддя в процесі, що є справедливим, прозорим, безпристрасним та відповідальним.
 
  •  Земна куля, яка зображена на фоні емблеми, символізує вищість верховенства права в адміністративному та кримінальному судочинстві в усьому світі. Вона також відображає міжнародний аспект завдань та цілей Асоціації;
 
  • Кругла форма емблеми є символом єдності та покликана нагадувати, що міжнародна співпраця та надання сприяння один одному прокурорами різних правових систем є найбільш ефективним інструментом у боротьбі з міжнародною злочинністю;
 
  • Меч у лівій руці статуї ілюструє вагому роль, яку відіграють прокурори в захисті та відстоюванні суспільних інтересів.

 
Міжнародна асоціація прокурорів
 
 
Міжнародне дослідження правових основ та практики надання органами прокуратури допомоги потерпілим
 
 
Підготовлено для Міжнародної асоціації прокурорів
 
Хайк Гремков, доктор філософії
Сюзанн Сейферт
Національний Центр Державних Судів
Арлінгтон, США
 
2007

 
Передмова
 
Злочини починаються з жертв, однак тривалий період часу багато систем кримінального судочинства залишали тих, хто постраждав від рук злочинців, без уваги. В той час як прокурори, судді і адвокати сперечалися про докази і тонкощі закону, потерпілий часто сприймався лише як свідок, який є інструментом у виконанні прокурором покладених на нього завдань.
 
В останні роки, у зв’язку із тим, що численні міжнародні стандарти і принципи привернули увагу до розширення прав потерпілих та послуг, які надаються потерпілим, відбулася істотна зміна в акцентах наших обов’язків як прокурорів стосовно потерпілих.
 
Так, у 2005 році Міжнародна асоціація прокурорів (МАП) присвятила Щорічну конференцію в моєму рідному місті – Копенгаген – урахуванню потреб потерпілих як важливих учасників кримінального судочинства. Одним із досягнень конференції стало проведення доктором Хейком Гремковим із Центру Державних Судів США дослідження позитивного досвіду співпраці органів прокуратури з потерпілими, які стають свідками.
 
Ця невелика робота, п’ята в серії практичних посібників МАП, є підсумком дослідження доктора Хейка Гремкова, та, ми сподіваємось, містить деякі корисні поради для результативного та чуйного поводження з потерпілими.
Міжнародна асоціація прокурорів безмежно вдячна доктору Хейку Гремкову за підтримку нашої асоціації й, особливо, за зусилля, зроблені для видання цього довідника. Рекомендую його і вам.
 
Хеннінг Фоде
 
Президент Міжнародної асоціації прокурорів
 
Подяка
 
Міжнародна асоціація прокурорів із вдячністю відзначає час та працю доктора Хейка Гремкова та Сюзанн Сейферт, а також підтримку Національного Центру Державних Судів. Ми також висловлюємо вдячність членам МАП, які взяли участь у підготовці дослідження.
 
1. Вступ та передумови
 
Для успішного розслідування, переслідування та винесення вироку злочинцям важливою є активна участь потерпілих і свідків у кримінальному процесі. Можливість прокуратури відповідати потребам потерпілих насамперед залежить від ролі, яку закон відводить потерпілим.
 
Роль потерпілих та свідків перед та під час судового процесу не є однаковою в різних країнах. У деяких країнах вони є просто джерелом інформації, в інших – можуть брати активну участь упродовж усього процесу та є стороною судового процесу, а іноді представлені власними адвокатами.
 
Водночас, їхнє бажання допомагати у розслідуванні, пред’явленні звинувачення та винесенні вироку часто залежить від того, наскільки система відповідає їхнім потребам та вірогідності отримання певної форми компенсації та підтримки.
 
 
Визнання не лише важливої ролі потерпілих для кримінального судочинства, а й необхідності їх захисту в подальшому та надання допомоги, не тільки надання їм можливості брати участь у кримінальному судочинстві, а й допомоги у подоланні наслідків злочину та компенсації втрат, отримало міжнародну підтримку наприкінці 70-х років XX століття. В 1985 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Декларацію Загальних принципів правосуддя для жертв злочину.
 
Декларація визнала, що жертви злочинів, а часто й їх родини, свідки та інші особи, що їм допомагають, внаслідок злочину зазнають втрат, збитків, ушкоджень чи травм, які потребують уваги. Декларацією також визнано, що вони нерідко стикаються з іншими труднощами під час участі в розслідуванні, переслідуванні та винесенні вироку злочинцю.
 
Не лише з метою забезпечення здійснення правосуддя, а й для того, щоб потерпілі та свідки занадто не обтяжувалися у випадку участі в судовому процесі, параграф 21 Декларації ООН визначає принципи участі, підтримки та допомоги потерпілому, які можна звести до трьох визначальних умов:
 
-         Потерпілі повинні бути визнані належним чином та заслуговують на поводження з повагою до їхньої гідності;
-         Потерпілі мають право доступу до юридичних механізмів та право на негайне відшкодування збитків та страждань, яких вони зазнали;
-         Потерпілі мають право на отримання необхідної спеціалізованої допомоги для подолання емоційної травми, яка є наслідком віктимізації[1].
 
За аналогією, 15 березня 2001 року Рада Європи прийняла Рамкове рішення щодо статусу потерпілого в кримінальному процесі з метою гармонізації основних прав потерпілих від злочинів в Європейському Союзі. Рамковим рішенням передбачається мінімальний обсяг прав, який повинен бути забезпечений на всій території Європейського Союзу.
 
Він включає право бути вислуханим, доступу до інформації, можливості брати участь у судовому процесі, захисту, відшкодування витрат та компенсації, а також доступ до посередництва як альтернативи[2].
 
У відповідь системи правосуддя різних країн світу переглянули власні закони та виробили низку засобів допомоги потерпілим. Важливі кроки для забезпечення відповідності вимогам принципів ООН та Ради Європи були зроблені в багатьох країнах, але тільки небагатьом вдалося повною мірою запровадити їх: деяким - через відсутність допоміжного законодавства, багатьом – з причини відсутності фінансування або відсутності розуміння, як поліція, прокуратура та інші органи можуть кращим чином відповідати потребам потерпілого навіть за умови обмеженого фінансування та обмежувальних правових рамок.
 
Водночас у багатьох країнах це було змінено. Навіть не зважаючи на обмеженість ресурсів та недостатність допоміжного законодавства, встановлений на місцевому рівні порядок поводження з потерпілими і свідками може бути змінений.
 
З метою забезпечення реагування прокурорів на потреби потерпілих та відповідності міжнародним стандартам у 2005 році членами Міжнародної асоціації прокурорів (МАП) було проведено дослідження. Органами прокуратури в 17 країнах, що представляють всі континенти, було заповнено 22 анкети. Вони представляють органи різні за чисельністю, з різними обсягами ресурсів та діють у країнах з цивільним та загальним правом[3].
 
Більшість респондентів походять з розвинутих, індустріальних країн. Зважаючи, що підтримка та допомога потерпілим потребує певного рівня забезпечення, це не видається дивним. Тим не менш, відповіді показують, що навіть за умови, якщо правові рамки не досягають стандартів, установлених ООН та Радою Європи, а навіть якщо ресурсів недостатньо, органи прокуратури намагаються забезпечити певний рівень упевненості та підтримки потерпілих і свідків, з якими працюють їх органи.
 
Результати дослідження показують, з одного боку, що ще багато необхідно зробити для забезпечення потерпілих і свідків допомогою та підтримкою, яких вони потребують; з іншого боку, вони також показують, що краще розуміння потреб потерпілих, творче використання обмежених ресурсів та узгодження з іншими органами та постачальниками послуг дають можливість органам прокуратури краще надавати допомогу потерпілим навіть тоді, коли їх фінансові ресурси обмежені, а правові рамки вимагають лише незначної підтримки та обмеженого доступу до інформації.
 
Добре розуміння важливості підтримки потерпілого та бажання надати допомогу, якої він потребує, в поєднанні з творчим підходом у пошуку рішень в результаті може вилитися в кращу допомогу потерпілим та свідкам, ніж просто внесення змін до законодавства.
 
2. Результати дослідження
 
Метою дослідження було виявлення стану правового поля для підтримки потерпілих та свідків щодо стандартів, установлених Принципами ООН та Системи Ради Європи, а також ступінь їх практичного застосування.
 
На початку 2005 року дослідження, яке складалося з 21 анкети, було надіслано членам Міжнародної асоціації прокурорів. Наступна сесія щорічної конференції МАП у Копенгагені в 2005 році була проведена з метою поглиблення участі та здобуття додаткової інформації.
 
До літа 2006 року всього було отримано 22 анкети. В анкеті зазначалася роль потерпілого та його доступ до інформації впродовж судового процесу.
 
Роль потерпілих у процесі
 
Рівень доступу до правосуддя відрізняється залежно від ролі, яку відіграє потерпілий у конкретній системі. Традиційно системи правосуддя більшості країн ставляться до потерпілого лише як до джерела отримання інформації для підсилення доводів звинувачення.
 
Принципи ООН та Система Ради Європи пропонують відводити потерпілому більш активну роль, що дасть йому можливість представляти власну позицію стосовно злочину та впливу злочину на його життя.
 
Більшість з органів, які взяли участь у дослідженні (20) констатують, що потерпілим дозволяється з’являтися на судовому процесі особисто як свідку. Тим не менш, часто це обмежується лише показами свідків (у 8 юрисдикціях). Тільки 8 респондентів зазначили, що потерпілий може брати участь як сторона у справі, тоді як не всі дозволяють потерпілому бути представленим адвокатом (6 із 8 дозволяють представництво потерпілого адвокатом).
 
Інформація, яка надається потерпілим
 
Інформування потерпілих та свідків про їх роль та характер їх залучення, строки та перебіг судового процесу, до якого вони залучені, а також про рішення у їх справах є ключовим елементом для впевненості в тому, що правові та адміністративні процеси відповідають потребам потерпілих.
 
Більшість респондентів (15) засвідчили, що їх законодавство вимагає інформування потерпілих і свідків про судові слухання, пов’язані з ними, та допомогу, яка їм може бути надана. Навіть якщо закон не зобов’язує інформувати потерпілого, органи прокуратури намагаються задовольнити потребу потерпілого в інформації. 21 з 22 респондентів зазначив, що вони надають потерпілим інформацію.
 
Одна установа відповіла, що не надає інформацію (місто з населенням 110 000 мешканців в Угорщині), оскільки це завдання вже виконується поліцією.
 
Не зважаючи на те, що достатній обсяг інформації надається стороною звинувачення, половина з юрисдикцій, що були учасниками опитування, обмежують цю інформацію відомостями щодо системи правосуддя в цілому, запланованими процесуальними діями, а також конкретною інформацією, яка стосується розгляду справи, зокрема дати слухань та стан, на якому знаходиться судовий процес.
 
У деяких юрисдикціях на кшталт Маврикія та Федеральної системи Канади інформація може бути витребувана чи надана лише у більш серйозних справах. В інших країнах, як то Чилі, Північна Ірландія та Сполучені Штати Америки, постійно надається більш повна інформація.
 
Чилійські прокурори, наприклад, надають інформацію стосовно розгляду справи в суді, що має відбутися, стану справи, а також наявних допоміжних послуг. У Південній Африці використовуються картки повідомлення потерпілих із зазначенням важливих дат та місць, які допомагають потерпілим пам’ятати, де і коли їх залучають до справи.
 
Більшість опитаних надають інформацію в письмовому вигляді, багато опитаних використовують брошури, буклети і флаєри, а також оголошують контактні телефонні номери чи передбачають особисті зустрічі для потерпілих та свідків у випадку, коли виникають незвичні та особливі питання.
 
Тим не менш, лише 10 з 22 опитаних офісів мають спеціальні інформаційні телефонні лінії для потерпілих та свідків. Більше уваги цьому питанню приділяється в Північній Ірландії, де на інформаційній лінії, призначеній для надання підтримки потерпілим та свідкам, а також своєчасного направлення до інших організацій, які опікуються потребами потерпілих та свідків, працює персонал, який пройшов спеціальну підготовку.
 
 
Приклад. Кілька судів у штаті Нью-Йорк використовують Програмний додаток Судова технологія домашнього насильства та Ресурсний канал. Ця комп’ютерна програма використовує безпечне з’єднання з Інтернет для зв’язку судів з іншими органами кримінального судочинства та соціальними службами. Вони дають змогу користувачам миттєво обмінюватися інформацією, дозволяючи таким чином мати негайний доступ до інформації відносно дійсних та тих, термін дії яких сплив, охоронних судових наказів, порушень охоронних судових наказів, участі у лікуванні та відвіданні, стану справи, управління та вивченні справи.
 
Більшість органів державного звинувачення (19 з 22) спеціально ознайомлюють потерпілих та свідків з процедурами, в яких вони братимуть участь. У Норвегії це робиться через адвоката потерпілого. В Ірландії, Англії та Уельсі, Столичній Території Австралії офіси організовують досудові відвідання суду. В більшості інших офісів процедури роз’яснюються безпосередньо перед початком судового процесу, а суддя під час формальної частини слухання переконується, що потерпілі та свідки ознайомлені з їхніми правами та статусом.
 
У Північний Ірландії натепер існує електронний, заснований на технології WWW контроль всієї системи кримінального судочинства, а також здійснюється підготовка потерпілих у співпраці із партнерськими організаціями, такими як Підтримка Потерпілих, Національна Спілка Запобігання Жорстокого Поводження з Дітьми (NSPCC). Це включає відвідання у супроводі приміщення суду до судового розгляду, щоб Потерпілі могли звикнути до обстановки в суді.
 
За аналогією служба Директора Державного звинувачення у Столичній Території Австралії проводить досудові відвідання суду та зустрічі з потерпілими для обговорення судового процесу, що має відбутися.
 
Приклад. У Північній Ірландії Підтримка Молодих Свідків Антрима – служба NSPCC – намагається зробити процес надання свідчень у суді більш зрозумілим і менш травмуючим для свідків та осіб, які не досягли 18 років. Служба допомагає переконати дітей, що вони повинні сказати точно, що сталося з ними, та взяти участь у перехресному допиті. Крім надання допомоги віч-на-віч персонал пояснює судові процедури та юридичні терміни, ознайомлюють дітей з залою судових засідань перед слуханнями. Для підготовки та заспокоєння дітей також використовуються розроблені для дітей матеріали та вироблене NSPCC відео.
 
Інша допоміжна інформація, яка надається потерпілим
 
Для полегшення деяких проблем та впливу, які відчувають потерпілі та свідки, допомоги в запобіганні нанесення подальшої шкоди потерпілому, подоланні медичних та інших проблем, отриманні необхідної компенсації потерпілим потрібен доступ до широкого спектру інформації. Органи прокуратури можуть відігравати провідну роль у забезпеченні надання такої інформації.
 
Здивування викликає той факт, що лише вісім юрисдикцій повідомили про надання потерпілим інформації щодо можливих наслідків венеричних хвороб та використання запобіжних заходів.
 
Лише половина респондентів надають інформацію та/або направлення до медичних, психіатричних закладів та організацій, які надають іншу допомогу. Навіть у цих юрисдикціях надання такої інформації зазвичай обмежується потерпілими від статевих злочинів або особливо вразливими потерпілими.
 
В той час як багатьом юрисдикціям може бракувати допоміжних служб, куди можна направити потерпілих, складання списку наявних служб та впевненість, що Потерпілі мають доступ до цієї інформації не потребує багато зусиль та фінансування, й водночас може бути легко досягнуто, значно покращуючи доступ потерпілих до такої допомоги у багатьох юрисдикціях.
 
Приклад. Центр Допомоги Потерпілим Від Домашнього Насильства в окрузі Хеппенін (Міннеаполіс, США) надає обширну юридичну допомогу і підтримку потерпілим від домашнього насильства, які шукають доступу до судової системи. Центр пропонує певні послуги для жертв домашнього насильства та їхніх сімей, включаючи допомогу в отриманні охоронних судових наказів, юридичні консультації, допомогу у визначенні заходів безпеки, направлення в медичні та інші заклади, знаходження тимчасового житла. Все це надається в одному безпечному, зручно розташованому в центрі приміщенні. Діяльність та персонал Центру є унікальним прикладом співробітництва між органами правозастосування, прокуратури, судами та організаціями з надання допомоги жертвам домашнього насильства.
 
Доступ до перекладу
 
Для забезпечення повного розуміння та участі в усіх стадіях судового розгляду вимагається можливість для потерпілого мати перекладача у разі, якщо процес ведеться мовою, якою потерпілий не володіє вільно. Враховуючи, що у кримінальному процесі у більшості випадків беруть участь юристи, які використовують юридичний сленг, можливість мати перекладача є вкрай необхідною навіть для тих, хто може мати знання мови, необхідне для спілкування.
 
Три респонденти (з 22) зазначили, що їх закони не вимагають надання послуг перекладу для потерпілих та свідків. Однак на практиці в країнах-респондентах послуги перекладача можуть надаватися під час судових слухань. Наприклад, у Фінляндії та Ірландії у такому випадку переклад забезпечують суди. Більшість країн відзначили, що залучають тільки перекладачів, які мають спеціальні сертифікати.
 
Все ж таки, недостатність фінансових чи людських ресурсів часто обмежує доступ до належного перекладу, особливо на стадії досудового розгляду. Для подолання цієї перешкоди в Маврикії, наприклад, залучаються як кваліфіковані перекладачі, так і добровольці, залежно від мови, на яку необхідно перекладати та наявних можливостей.
 
В деяких американських та австралійських юрисдикціях для досудового опитування та інших видів комунікації з потерпілими використовується так звана «мовна» лінія, коли послуги перекладу надаються за допомогою телефонного зв’язку.
 
В Сполучених Штатах Америки також наявні перекладачі з мови жестів. Також може бути надана спеціальна допомога тим, хто має послаблений слух, як то потерпілі та свідки похилого віку.
 
Для вирішення проблеми браку професійних перекладачів деякі юрисдикції в Нігерії почали розробляти юридичні словники для навчання тих, хто може перекладати. Налагодження зв’язку із спільнотами меншин та запровадження університетських програм безоплатної роботи перекладачами, надання допомоги в перекладі – один із шляхів подолання недостатності фінансування та доступу до професійних перекладачів.
 
Повідомлення потерпілих та свідків
 
Участь та розуміння того, що відбувається протягом всіх стадій судового процесу також передбачає, що потерпілі повідомляються про рішення прокурора та інформуються чому вони прийняті. Причиною незадоволення системою часто є той факт, що потерпілий не розуміє, чому певне звинувачення чи вся справа не була доведена, або була закриття пізніше, чому прохання було задоволено або чому вимагається занадто м’який, на його думку, вирок.
 
Тільки в половині з опитаних юрисдикцій закони вимагають повідомлення потерпілих у разі закриття справи, а повідомлення про рішення на наступних стадіях судового процесу вимагається ще рідше. У той самий час у більшості випадків звинувачення повідомляє потерпілого про закриття справи (19 з 22) та в багатьох випадках – про зняття певних пунктів звинувачення (16 з 22), включаючи позовні вимоги про винесення певного вироку. Іноді ця інформація надається тільки на вимогу потерпілого, а часто її надання передбачено процедурами.
 
Заяви, що стосуються впливу злочину на потерпілого
 
Важливим для впевненості у тому, що потерпілий почутий та має реальну можливість бути учасником справи, є надання можливості потерпілому представити безпосередньо суду інформацію про наслідки злочину, окрім фактичного скоєння злочину, для потерпілого, його фізичного та психічного стану, впливу на матеріальне становище, турботу про родину, вплив на його життя в цілому.
 
В 16 із юрисдикцій прокурори включають заяви про вплив злочину на потерпілого до слухань по винесенню вироку. Залежно від ролі, яку потерпілий відіграє в процесі, йому може бути надана низка інших можливостей для надання інформації про вплив злочину під час судового розгляду. В Фінляндії, де потерпілий є незалежною стороною в процесі, можливість для представлення інформації про вплив злочину під час процесу надається вже під час поліцейського розслідування.
 
В той же час, законами та органами прокуратури визнається, що права звинувачуваного мають бути захищені однаково. Покази про вплив злочину не повинні впливати на стадію встановлення фактів чи бути складовою встановлення вини. Вони повинні розглядатися виключно при прийнятті рішень стосовно визначення вироку, включаючи рішення про відмову від звинувачення в обмін на виправдання та до- і після-судові виправдувальні рішення.
 
Приклад. З метою надання допомоги потерпілому у написанні заяви щодо впливу злочину, поліція разом з Департаментом державного звинувачення Нового Південного Уельсу випустила невелику брошуру, в якій пояснюється, хто може робити такі заяви, їх ціль та коли вони використовуються. Брошура також містить зразок форми, призначену допомогти у написанні заяви.
 
Зведення до мінімуму незручностей для потерпілих
 
Забезпечення того, що потерпілі почуваються комфортно та не відчувають незручностей у подальшому під час судового процесу не тільки підвищує вірогідність їх співпраці, а й є запорукою того, що вони отримують підтримку та розуміння, яких вони потребують та на які вони заслуговують.
 
Тим не менш, закони лише трьох держав, які взяли участь в опитуванні, вимагають відведення спеціальних місць очікування для потерпілих, свідків та членів їх сімей, не зважаючи на те, що це є важливою умовою для гарантування того, що потерпілі не зіштовхуються обличчя в обличчя з імовірним правопорушником. Розуміючи це, більше половини з опитаних забезпечують окремі зали для очікування, а деякі, наприклад Південна Африка, забезпечують їх принаймні для потерпілих від статевих злочинів та для дітей-свідків.
 
Зменшення до мінімуму часу очікування протягом судового засідання є ще одним способом для зменшення стресу та завеликого тягаря потерпілих та свідків. Тільки 9 з 22 юрисдикцій-учасників мають правові норми для зменшення часу очікування в суді. Враховуючи, що організація часу розгляду справи є важливою для економічної ефективності діяльності системи правосуддя, дивує той акт, що менше половини юрисдикцій мають законодавчі норми для зменшення часу очікування в суді.
 
Частково відповіддю на це питання може бути той факт, що в переважній більшості суд визначає строки судового процесу і несе відповідальність за його порушення. Лише кілька юрисдикцій, зокрема Південна Африка, відзначили, що суди та органи прокуратури повинні чітко дотримуватися встановлених строків судових процесів. Ніхто з опитаних не зазначив, що вони використовують інші методи управління справою, такі як приділення першочергової уваги розгляду обставин справи, в якій кілька потерпілих.
 
Близько половини опитаних юрисдикцій принаймні незадовго до судового розгляду організовують отримання підтвердження присутності у встановлену дату та час, встановлюють чіткі графіки, відповідно до яких потерпілого інформують в телефонному режимі про час присутності.
 
В Північній Ірландії нещодавно запровадили пейджингову систему для повідомлення потерпілих про час, коли вони мають з’явитися в суді. Враховуючи, що використання та доступність мобільних телефонів і пейджерів є або незабаром стануть повсюдними та економічно вигідними майже в кожній країні, складання графіку шляхом телефонування потерпілим та свідкам може стати звичною процедурою, зменшуючи як незручності та тягар потерпілого, так і витрати (шляхом зменшення кількості відвідань потерпілими суду та тривалості часу, проведеного у суді), а також кількість людей, які знаходяться в судах.
 
Потерпілих, які не мають змоги придбати мобільний телефон або пейджер, можна забезпечувати ним на час судового процесу. Водночас існують інші, менш витратні засоби зменшення кількості відвідань потерпілими суду та тривалості часу, який вони там проводять.
 
Однак лише кілька юрисдикцій зазначили, що використовують їх. Північна Ірландія, наприклад, чи не єдина зазначила, що із всіма свідками зв’язуються незадовго до судового засідання з метою переконатися у їх присутності, зменшити затримки та непотрібний відвідання суду. Однаково важливим є те, що прокурори можуть просити суд відпустити свідків, які вже дали свідчення та чия присутність більше не вимагається.
 
Франція – єдина країна, яка відзначила використання відео-конференцій для зменшення часу, який потерпілі та свідки проводять у суді. Використання відео-конференцій може суттєво заощадити час і кошти, якщо потерпілим і свідкам необхідно долати великі відстані. 18 із 22 респондентів зауважили, що їх закони дозволяють відео-свідчення, і лише 15 зазначили, що використовують відео-свідчення.
 
Більшість із тих, хто підтвердив використання відео-конференцій, розповіли, що вони використовуються лише під час судового процесу та тільки для особливо вразливих потерпілих, як то діти, потерпілі від статевих злочинів або домашнього насильства, особи, які потребують захисту або ті, яким протипоказано переїжджати на великі відстані. Як повідомили Ірландія, Північна Територія Австралії, кошти є визначальним чинником для проведення відео-свідчень потерпілих і свідків із-за кордону.
 
Існує низка інших механізмів для пом’якшення впливу кримінального судочинства на потерпілих, зокрема, гарантування якнайшвидшого повернення доказів потерпілому, а альтернативні способи пред’явлення доказів – фотографії, записи свідчень – покликані забезпечити швидке повернення потерпілому його власності. Якщо органи прокуратури систематично переглядають власні процедури та політику, поступово можна розробити багато альтернативних заходів для полегшення процесу для потерпілого, що часто має наслідком і підвищення ефективності роботи в цілому.
 
З іншого боку, майже всі зазначили, що відшкодовують транспортні витрати. І тільки дехто (Канада, Північна Територія Австралії) зазначили, що передплачують проїзд або надають готівку для придбання квитків у разі необхідності, що може бути суттєвим для потерпілих із обмеженими фінансовими можливостями. Про виплату компенсації за неотриману заробітну плату у зв’язку із участю у судовому процесі або принаймні виплату мінімальної заробітної плати, повідомили лише 10 юрисдикцій.
 
Вірогідно, обмеженість ресурсів органів прокуратури і держави також обмежує їх здатність відшкодування потерпілим витрат, пов’язаних із появою їх у суді.
 
Це підтверджує необхідність пошуку шляхів для зменшення кількості відвідань та тривалості перебування потерпілих та свідків у суді. Якщо час перебування зведений до мінімуму, зменшується вплив, а юрисдикції можуть мати змогу компенсувати мінімальні неодержані заробітні плати та транспортні витрати.
 
Представництво потерпілого/правопорушника
 
Не зважаючи на те, що і Принципи ООН, і Рамкове рішення Ради Європи передбачають можливість представництва потерпілого/правопорушника, лише 13 із 22 респондентів зазначили, що така можливість надається. Представництво зазвичай пропонуються за незначні правопорушення та у випадках скоєння злочинів неповнолітніми.
 
У Фінляндії представництво використовується у випадках, коли прокурор може зняти звинувачення за умови успішного представництва, надаючи таким чином альтернативу звинуваченню, яка задовольняє потерпілого і економить час і кошти органів прокуратури.
 
В таких країнах, як США і Австралія представництво здійснюється спеціальними службами представництва чи відновлення справедливості, що гарантує його професійне здійснення та відповідальність за процес представництва і його результати.
 
Відшкодування заподіяної шкоди
 
Виплата збитків правопорушником, яка зазвичай є одним із видів покарання, що застосовується, та може використовуватися самостійно чи у поєднанні з іншими видами покарання, є важливою не лише для відшкодування збитків та інших фінансових втрат, які поніс потерпілий у зв’язку із скоєнням злочину. Вона також показує, що порушник бере на себе відповідальність за скоєння злочину та пов’язані з ним збитки. Оскільки цей вид покарання не збільшує витрат держави, не дивно, що 21 із 22 респондентів зазначили наявність законодавчого закріплення норм про відшкодування збитків.
 
Водночас, тільки 17 відповіли, що ці закони дійсно застосовуються. Відшкодування збитків не є життєздатним у країнах, де більшість правопорушників є бідними. Також недоцільно застосовувати відшкодування збитків для певних порушників, які не мають прибутку, наприклад, неповнолітніх, навіть якщо за них можуть заплатити батьки, оскільки це означатиме перекладання відповідальності з неповнолітнього злочинця. В таких випадках краще застосовувати виправні заходи, такі як програми громадських робіт, які безпосередньо можуть бути корисними потерпілому та є кращим методом для усвідомлення неповнолітнім порушником відповідальності за заподіяну шкоду.
 
Такі гнучкі програми відновлення порушених прав, включають, наприклад, слухання, відшкодування збитків із розрахунку заподіяної шкоди і доходу, інші способи поновлення порушених прав, тим не менш, їх практикують лише в 7 юрисдикціях. Крім того, лише 15 органів надають інформацію щодо відновлення прав та відшкодування збитків потерпілому. Це можна пояснити тим, що програми відновлення порушених прав часто ведуться судами або державними органами.
 
Однак, інформування потерпілого про можливі види покарання сприяє формуванню реалістичних очікувань та задоволення результатами судового процесу.
 
Приклад. У Нідерландах відшкодування заподіяної шкоди неповнолітніми магазинними крадіями, які скоїли злочин вперше, може мати форму роботи в магазині, в якому скоєна крадіжка. Миття полів та виконання інших робіт допомагає неповнолітнім усвідомити наслідки крадіжки в магазині, а власники магазинів переконуються, що неповнолітні крадії несуть відповідальність за скоєне.
 
Підтримка потерпілих та свідків
 
В той час як більшість опитаних визнають необхідність допомоги потерпілим і свідкам протягом судового процесу та надання ним інформації, тільки 14 опитаних забезпечують інформування прокурорів відносно потреб потерпілих та свідків, серед яких деякі надають цю інформацію в міру необхідності, а не в межах навчання прокурорів. Тільки 12 із 22 юрисдикцій, що взяли участь в опитуванні, мають персонал, який працює виключно із потерпілими та свідками.
 
Лише в семи юрисдикціях спеціальний персонал працює із всіма видами потерпілих. Зазвичай це спеціалісти по роботі з потерпілими та свідками, які пройшли спеціальне навчання, або психологи, часто із спеціальними знаннями для надання допомоги потерпілим від статевих злочинів і дітям. Головними перешкодами у спробах органів прокуратури забезпечити спеціальний персонал для допомоги потерпілим є недостатність фінансування та брак спеціалістів.
 
Водночас, гарантування того, що всі прокурори обізнані з потребами потерпілих, не потребує багато зусиль. У багатьох юрисдикціях є недержавні організації з допомоги потерпілим та інші заклади, наприклад з надання медичної допомоги, які можуть допомогти органам прокуратури в розробці навчальних матеріалів та проведенні курсів, для чого вимагаються лише витрати на матеріали та переїзд. 18 із 22 юрисдикцій зазначили, що активну роботу в цій сфері здійснюють адвокатські об’єднання для потерпілих, підтверджуючи, що наявність зовнішніх ресурсів, які не завжди використовуються.
 
Приклад. Недержавні організації з допомоги потерпілим можуть бути дуже корисними та не потребують фінансування з боку органів прокуратури. В Новому Південному Уельсі та Австралії представники груп підтримки потерпілих входять до складу дорадчих органів для допомоги у визначенні та наданні необхідної допомоги потерпілим. Вони також беруть участь у роботі міжвідомчих груп для забезпечення допомоги та налагодження обміну інформацією між всіма організаціями, надають необхідну інформацію, консультації та іншу допомогу, забезпечують волонтерів для допомоги потерпілим в судах.
 
Питання найму спеціального персоналу для допомоги потерпілим – це не лише питання фінансування. Цей персонал не тільки може краще допомогти потерпілим завдяки наявності спеціальних знань та зосередженню уваги на питаннях, які стосуються потерпілих, але й дає можливість прокурорам концентруватися на юридичній стороні справи.
 
Більш того, необхідність опікування потребами та сподіваннями потерпілих може перешкодити об’єктивності прокурорів якщо не на практиці, то принаймні в очах порушника та його адвоката. Досвід деяких юрисдикцій США свідчить, що негативним наслідком наявності спеціального персоналу для потерпілих/свідків може бути те, що прокурори відчуватимуть, що опікування проблемами потерпілих не є їхнім обов’язком. Це, в свою чергу, може призвести до того, що зусилля по забезпечення того, що потерпілий находить розуміння і не буде відчувати себе жертвою стають другорядними.
 
Саме тому якісна та систематична підготовка прокурорів для розуміння ситуації, в якій опиняються потерпілі, коли мають справу з системою правосуддя, залишається важливою навіть за наявності спеціального персоналу для підтримки потерпілих.
 
Безпека потерпілих/свідків
 
Гарантування безпеки потерпілим та свідкам під час процесу є вкрай необхідною. Потерпілі та свідки не будуть заявляти про злочини та брати участь у їх розкритті, якщо вони не будуть відчувати, що система може захистити їх від завдання їм шкоди в подальшому. Не зважаючи на те, що тільки 16 із 22 юрисдикцій зазначили, що їх закони передбачають певні механізми забезпечення безпеки потерпілим та свідкам, майже всі намагаються відповідати їх потребам у безпеці. 19 юрисдикцій запроваджують певні заходи безпеки перед та під час судового процесу, а в 14 такі заходи доступні і після судового процесу. Це такі заходи:
  • у 16 юрисдикціях гарантується нерозголошення особи потерпілого/свідка;
  • у 13 юрисдикціях передбачені відео-конференції;
  • у 16 юрисдикціях пропонуються свідчення за склом;
  • у 18 юрисдикціях за межами приміщення суду заходи безпеки забезпечує поліція чи приватні служби охорони;
  • у 18 юрисдикціях у приміщення суду надається спеціальна охорона;
  • у 11 юрисдикціях суд може видати охоронний наказ;
  • у 14 юрисдикціях потерпілим може бути надано безпечне житло;
  • у 15 юрисдикціях можуть бути оформлені нові документи на іншу особу;
  • 15 юрисдикцій надають допомогу в зміні місця проживання.
Часто ці заходи безпеки надаються іншими організаціями, включаючи недержавні організації підтримки потерпілих. У Данії, наприклад, в кожній адміністративно-територіальній одиниці створено службу консультації потерпілих. Ці служби надають інформацію, консультації та допомогу, включаючи допомогу, яка стосується заходів безпеки потерпілого.
 
Наявність фінансових ресурсів часто перешкоджає розвитку єдиної системи безпеки потерпілих під час всього процесу та поза ним. У небагатьох юрисдикціях наявні ресурси для розробки програм безпеки потерпілих/свідків, таких як Федеральна Програма Безпеки Свідків у США (WITSEC), яка є прикладом програми захисту свідків.[4]
 
У статті, недавно надрукованій у Європейському Віснику Кримінології порівнюється законодавство й досвід США та деяких європейських країн, а також містяться висновки, що між цими країнами існують значні відмінності, а про найефективніші методи захисту відомо ще дуже мало.[5]
 
Навіть за умови обмеженості фінансових ресурсів для визначення заходів безпеки необхідно більше інформації які роботи і у яких ситуаціях є необхідними і кращими.
 
3. Висновки та рекомендації
 
Відповіді відображають, що в більшості країн, які взяли участь в опитування, законодавство більшою мірою відповідає Принципам ООН. Багато країн переглянуло чинне законодавство, зокрема кримінально-процесуальний кодекс, кримінальні кодекси, цивільно-процесуальні кодекси з метою забезпечення врахування всіх категорій потерпілих та їх потреб.
 
Нерідко розроблялося спеціальне законодавство, що визначає права потерпілих та допомогу потерпілим, з метою об’єднання всіх цих прав в один нормативно-правовий акт для того, щоб привернути увагу до цих прав та забезпечити розвиток та впровадження додаткової допомоги й послуг з боку всіх організацій.[6] В той самий час закони багатьох країн передбачають надання допомоги та послуг лише певним категоріям потерпілих, зазвичай найбільш вразливим, оскільки їх реалізація часто вимагає істотних ресурсів – людських та фінансових, – які не можуть бути забезпечені на практиці.
 
Дослідження також показало, що органи прокуратури зазвичай визнають необхідність допомоги і підтримки потерпілих. Багато з них надають потерпілим інформацію, яка допомагає їм краще підготуватися та краще розуміти процеси, в яких вони беруть участь. За можливості вони намагаються підтримувати та захищати потерпілого та його приватне життя протягом всього процесу. В багатьох юрисдикціях обмеженість ресурсів не дає змоги органам прокуратури забезпечити надання чи інформацію щодо надання потерпілим та свідкам допомоги та підтримки, яких вони потребують.
 
Водночас в інших країнах органи прокуратури продемонстрували, що добре розуміння потреб потерпілих, з якими вони працюють, а також знання інших процесів та зовнішніх ресурсів може значно покращити надання допомоги потерпілим, не вимагаючи від них фінансових ресурсів. На превеликий подив, незначна увага приділяється методам внутрішнього управління справою та іншим засобам для зменшення впливу розслідування злочину на потерпілого.
 
Координація з іншими та творчий підхід у ставленні до потерпілого можуть створити можливості та альтернативні засоби для кращого задоволення потреб потерпілого. Використання технологій полегшення тягаря процесу для потерпілих та свідків, інформування їх та забезпечення доступ до ресурсів – це ще одна сфера, яка в багатьох розвинутих країнах не отримала належного застосування.
 
Пропозиції щодо прав та підтримки потерпілих
 
1.      Залучення до законодавчого процесу:
 
Органам прокуратури відведена особлива роль у розробці законів, які покликані забезпечити захист потерпілого та його право бути почутим. Органи прокуратури в окремих країнах постійно вносять нові законодавчі пропозиції шляхом написання законопроектів або зауважень до них. Їхній досвід у роботі з потерпілими вносить значний вклад у законодавчий процес для того, щоб нове законодавство відповідало потребам потерпілих та органів прокуратури, включаючи розподіл ресурсів.
 
2.      Перегляд структури процесу:
 
Існує ціла низка механізмів, за допомогою яких органи прокуратури навіть за умови обмеженості ресурсів можуть розробити ряд заходів для зменшення впливу системи правосуддя на потерпілого. Ними можуть бути механізми, які покликані підвищити ефективність, такі як техніки управління, які виключають дублювання процесів, забезпечують полегшений доступ до файлів та інформації, швидкість прийняття рішень, дозволяють, за можливості, приймати попередні рішення та альтернативні методи врегулювання, визначати пріоритетність справ, до яких залучені Потерпілі, а також забезпечують можливість повернення доказів, які належать потерпілим в найкоротші можливі строки, скоротити кількість відвідувань та тривалість перебування потерпілих на бесідах та інших слуханнях.
 
Іншими заходами, які дають можливість зробити процес більш легким, є забезпечення спеціальних зал для очікування, визначення спеціального персоналу, використання автоматизованих та інших ресурсів для забезпечення доступу потерпілих до інформації та послуг.
 
Переглядаючи процес звинувачення в цілому, починаючи з відкриття справи і закінчуючи прийняттям рішення, бажано за допомогою когось, хто розуміється на потребах потерпілих, органи прокуратури можуть забезпечити процедури та служби підтримки, які обмежать вплив судового розгляду на потерпілих та сприятимуть отриманню відшкодування та іншої допомоги.[7]
 
Приклад. Прийнятий у 2001 році Акт про права потерпілих від злочинів Ізраїлю визначає такі права потерпілого:
1.  Бути захищеним від залякування з боку злочинців, їхніх родичів і знайомих.
2.  Нерозголошення особи потерпілого громадськості.
3.  Бути поінформованим про будь-які результати справи, наприклад про наміри звинувачення особи, яка була заарештована чи попередньо затримана, та про переговори про визнання вини.
4.  Зробити та виголосити Заяву про вплив злочину.
5.  Бути поінформованою у випадку втечі злочинця із місця позбавлення волі.
6.  Бути заслуханою у разі дострокового звільнення з-під варти.
7.  Право потерпілого від статевого злочину на особливе ставлення протягом розслідування та судового процесу.
В Акті зібрані права потерпілих, які були закріплені в різних нормативно-правових актах, але не завжди були відомі чи використовувались.
 
3.      Співпраця з іншими:
 
Оскільки ресурси органів прокуратури завжди є обмеженими, співпраця з іншими органами правосуддя, державними та недержавними організаціями та групами громадськості для отримання допомоги та залучення волонтерів, включаючи приватних адвокатів для представництва потерпілих, є вкрай необхідними. Узгодження дій організаціями та установами є запорукою налагодження швидкого обміну інформацією та поліпшення процесів, розширення видів та покращення послуг, які надаються, включаючи доступ до інформації, переклад, підтримку та допомогу потерпілим.
 
4.      Поширення знання та розуміння потреб потерпілих:
 
Прокурори та інші працівники не зможуть ефективно відповідати потребам потерпілих та свідків, визначати їх потреби, якщо вони не пройдуть хоча б базове навчання, яке повинно включати знання щодо особливого становища, в яке потрапляють Потерпілі при зверненні до органів правосуддя, перелік потреб, які у них можуть виникати, вплив, який можуть мати процеси, підходи, які можуть бути використані для мінімізації впливу системи правосуддя, наявні ресурси для допомоги потерпілим.
 
Таке базове навчання може бути легко проведене із використанням сукупності наявних внутрішніх навчальних ресурсів. Залучення інших органів правосуддя, незалежних організацій або експертів є ще одним способом зменшення витрат та часу на розробку та проведення навчання. Хоча б часткове спільне навчання з поліцейськими, суддями та постачальниками послуг може зменшити витрати та стати корисним для ініціювання обговорень та порозуміння між організаціями. Налагодження зв'язку із громадськістю, школами, університетами, засобами масової інформації, представниками громадянського суспільства з метою поширення розуміння прав та потреб потерпілих є ще одним шляхом для органів прокуратури забезпечити підтримку потерпілих та отримання ними допомоги, якої вони потребують.
 
5.      Використання техніки та технологій для допомоги та захисту потерпілих:
 
Органи прокуратури все більше використовують техніку – комп’ютери, програмне забезпечення, відео технології, волокно-оптичні лінії, дозволений XML, Інтернет, заснований на технології WWW доступ, бездротовий зв'язок – для вирішення проблем, що виникають у зв’язку із забезпечення потерпілих інформацією та необхідною підтримкою, запровадження процедур, які є більш ефективними та менш затратними. Технології та техніка використовуються з метою:
 
  • посилення безпеки свідків;
  • посилення відповідальності злочинців;
  • зменшення часу для врахування потреб потерпілих;
  • покращення якості інформації та рішень, що приймаються чи надаються органами прокуратури;
  • заохочення співпраці з іншими органами правосуддя та організаціями, що надають допомогу потерпілим.
Це здійснюється за допомогою такого:
  • встановлення телефонних ліній для надання інформації (вигідно);
  • використання телефонного та пейджингового зв’язку для зменшення кількості випадків, у яких потерпілому необхідно з’являтися на бесіди та слухання (заощаджує час та кошти);
  • надання інформації через Інтернет (легкість підтримки, легкий доступ, економія людського ресурсу);
  • розробка системи управління справами для підвищення ефективності роботи та зменшення проміжку часу між відкриттям справи і прийняттям рішення;
  • установлення автоматичних систем повідомлення;
  • навчання із використанням компакт-дисків та навчання із використанням технології WWW для прокурорів, персоналу, волонтерів, потерпілих та свідків;
  • проведення відео-свідчень та бесід;
  • використання методу відтворення зображення та фотографій для збору та представлення доказів.
6.      Надання принаймні мінімальної підтримки:
 
Навіть ті органи, які працюють, керуючись законодавством, яке передбачає надання невеликого обсягу підтримки потерпілим та за умов гострої недостатності ресурсів, можуть розробити низку механізмів для зменшення впливу процесу на потерпілих. Вони включають:
 
  • Надання інформації щодо судового процесу в цілому та щодо конкретних справ.
  • Навчання прокурорів та персоналу власними зусиллями.
  • Удосконалення управління справами для зменшення часу розгляду справи.
  • Запровадження телефонного узгодження графіка для зменшення часу очікування протягом судового процесу.
  • Узгодження відповідей та інформації для потерпілих, включаючи інформацію щодо можливості надання допомоги.
  • Участь у внесенні змін до законодавства з метою покращення захисту потерпілих, надання послуг потерпілим.
Успішне звинувачення залежить від активної участі потерпілого та його/її бажання працювати з системою правосуддя та довіри до неї. Прокурорам треба усвідомити, що часто Потерпілі бояться брати участь у судовому процесі, оскільки не розуміють, не відчувають, що розуміють їх, а також не сподіваються, що процес їм допоможе.
 
Ці страхи можуть не бути підтвердженими, але вони існують і їх треба враховувати – навіть якщо єдиною метою є успішне звинувачення у справі. Навіть у країнах, де права потерпілих та підтримка добре розвинені, таких як Сполучені Штати та Австралія, Потерпілі та свідки часто відзначають, що з ними поводяться так, ніби то вони є об’єктом розслідування та судового процесу. прокурори можуть зменшити відчуття повторної віктимізації через забезпечення поінформованості потерпілого, утримання від використання юридичної термінології за межами кімнати для засідань, дружнього ставлення до потерпілих та поваги до їх гідності, на яке вони заслуговують. Прокурори відіграють провідну роль у зміні культури системи правосуддя та у визнанні того, що з потерпілими необхідно поводитися з повагою до їх гідності, вони заслуговують на захист та підтримку.
 
Посилання та використані матеріали
 
Існує ряд посилань та матеріалів для органів прокуратури та прокурорів, зацікавлених у розвитку та розширенні можливостей надання допомоги потерпілим та свідкам. Багато що не розроблялися спеціально для органів прокуратури, але містить багато корисних прикладів та інформації.
 
Комісія Організації Об’єднаний Націй із Запобігання Злочинам та Кримінального Правосуддя на п’ятій сесії в травні 1996 року прийняла рішення розробити посібник чи посібники з використання та застосування Декларації.
 
«Посібник з правосуддя для потерпілих» розроблений на виконання цього рішення та розкриває основні кроки для створення служб допомоги потерпілим від злочинів. «Посібник з правосуддя для потерпілих» доступний лише в електронній формі. Стислий
 
Довідник з Прийняття Рішень також розроблений для описання програм та заходів, запроваджених в різних країнах.
 
 
Довідник з Міжнародних програм відшкодування шкоди потерпілим від злочинів: 2004-2005. Міністерство юстиції США, Департамент потерпілих від злочинів пропонують описання та контактну інформацію 35 країн та територій (і Тайвань), які мають програми відшкодування шкоди потерпілим. Не зважаючи на те, що довідник був розроблений для громадян США, які працюють, подорожують або навчаються в інших країнах, він містить якісний огляд різних схем відшкодування шкоди.
 
 
Порадник з правосуддя для дітей-потерпілих та свідків злочинів. Економічна та Соціальна Рада ООН, резолюція № 2005/20 від 22 липня 2005 року. Цей документ надає інструкції для професійних служб з надання допомоги потерпілим, державних, громадських органів, міжнародних організацій, недержавних громадських організацій, для забезпечення дотримання прав дітей-потерпілих та свідків злочину під час всього судового процесу та гарантування того, що на дітей не чинять тиск під час судового процесу.
 
 
Цей посібник розроблений на основі робіт, проведених Міжнародною Асоціацією Прокурорів (дивись Принципи ведення звинувачення у злочинах проти дітей, Практичний посібник, випуск 2) та Міжнародним Бюро з Прав Дітей (IBCR), дивись
 
 
Розміщені електронні версії англійською, французькою та іспанською мовами.
 
Покращення послуг для потерпілих: стислий довідник для органів прокуратури. Цей довідник допомагає органам прокуратури краще переглянути власну діяльність, методи роботи та процедури з метою визначення наскільки вони відповідають потребам потерпілих. Довідник буде випущений в жовтні 2006 року. Для отримання більш детальної інформації звертайтесь до доктора Хайка Гремкова:
 
 
Інформаційний довідник для потерпілих від торгівлі людьми та примусової праці (2002). Ця брошура, видана Міністерством юстиції США, містить основну інформацію про права для жертв торгівлі людьми в Сполучених Штатах та описує основні види допомоги і захисту, які можуть бути надані. Брошуру можна отримати французькою, іспанською, китайською, японською, корейською, тайською та в’єтнамською мовами.
 
 
Торгівля людьми: посібник для неурядових організацій (2002). Ця брошура, видана Міністерством юстиції США, розроблена для неурядових організацій, які надають послуги, а також інших громадських організацій, для використання при наданні допомоги жертвам торгівлі людьми.
 
 
Публікації Ради Європи, наприклад «Допомога та підтримка потерпілих» розміщені за адресою:
 
 
З початку 1980-х років Рада Європи включила питання потерпілих від злочинів до напрямів своєї роботи в цій сфері та розробила низку правових інструментів для допомоги країнам у роботі із потерпілими від злочинів. Книга об’єднує всі ці стандарти та є зручним, корисним документом. Книга доступна на англійській та французькій мовах.
 
Європейська Конвенція з Відшкодування Шкоди Потерпілим від Злочинів, Страсбур, 24 листопада 1983 року.
 
 
Інформаційний бюлетень домашнього насильства видається Національним центром державних судів – командою вчених, викладачів, спеціалістів у інформаційній сфері з метою покращення реагування системи правосуддя на випадки домашнього насильства. Для отримання більш детальної інформації звертайтесь за адресою:
 
 
Міжнародний проект обміну для захисників потерпілих – неприбутковий, міжнародний, спільний проект, покликаний зробити послуги професійних адвокатів доступними для потерпілих, а також для обміну досвідом та поїздок спеціалістів до інших країн.
 
 
Довідник послуг для потерпілих Канади. Загальнонаціональний довідник, який містить адреси і телефони постачальників послуг для потерпілих та допоміжних організацій по всій Канаді.
 
 
Довідник послуг для потерпілих Австралії. Загальнонаціональний довідник, який містить адреси і телефони постачальників послуг для потерпілих та допоміжних організацій, зо належать до національної організації, включаючи організації Австралії, Нової Зеландії, та прилеглих територій.
 
 
Міжнародний центр зниклих дітей та дітей, що зазнали експлуатації. Ця Інтернет-сторінка покликана привернути увагу до міжнародного викрадення дітей.
 
 
Інтернет-сторінка Міжнародної Віктимології. Ця Інтернет-сторінка пропонує інформацію стосовно покращення системи правосуддя для потерпілих від злочинів та перевищення службових повноважень. Тут також можна знайти посилання на кілька баз даних віктимології та інші, присвячені цьому Інтернет-ресурси.
 
 
Міжнародна спілка віктимологів – неприбуткова, неурядова організація, яка співпрацює з ЕКОСОС ООН та Радою Європи. До членів спілки належать ті, хто надає допомогу потерпілим, вчені, психіатри, юристи, представники інших служб допомоги потерпілим. На сайті розміщена упорядкована в алфавітному порядку база даних з віктимології, яка містить більше 1800 посилань, має пошук за автором, назвою або словами із назви. Матеріали доступні англійською, німецькою, угорською, польською та іспанською мовами.
 
 
Торгівля людьми. Цей сайт Міністерства юстиції США та Департаменту потерпілих від злочинів, присвячений проблемам торгівлі людьми, містить інформацію щодо підтримки потерпілих, забезпечення безпеки, мистецтва звинувачення та правозастосування, освітні ресурси.
 
 
Міжнародний ресурс щодо домашнього насильства. Цей сайт, який містить посилання на більш ніж 150 національних ресурсів різних країн, присвячених домашньому насильству, розроблений Safe Horizon – неприбутковою організацією Нью-Йорка. Наявна інформація про Аргентину, Болівію, Бразилію, Канаду, Англію, Індію, Італію, Латинську Америку, Мексику, Нову Зеландію, Перу, Шотландію, Південну Азію, Сполучені Штати Америки, Уругвай та Венесуелу.
 
 
Міжнародна гуманітарна кампанія запобіганню експлуатації дітей працює для перешкоджання викраденню дітей. До основних цілей належать залучення адвокатів та медичної допомоги у випадках насильства, програми повернення до звичного життя, впровадження у місцеве законодавство норм щодо розробки тренінгових програм та привернення уваги до проблеми експлуатації дітей.
 

 

 

Інформація
 
Інформацію про Асоціацію, представництва та комітети, заплановані заходи, конференції та іншу діяльність можна отримати від Генерального Секретаря в Бюро Асоціації.
 
Адреса:     Hartogstraat 13, 2514 EP, Гаага, Нідерланди
Телефон:   ++ 31 70 363 03 45   Факс: ++ 31 70 363 03 67
e-mail:       info@iap.nl.com         sg@iap.nl.com
 
ПублікаціїАсоціації:
 
а) СтандартипрофесійноївідповідальностіМАПтаосновніправаіобовязкипрокурорів
  • Буклет, англійською або французькою мовою, - (10 примірників за 15 дол. США, мінімальне замовлення – 10 примірників, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
  • Плакат (59,4х84 см), англійською або французькою мовою – чудове відтворення Стандартів МАП, (10 США, включаючи поштові витрати та вартість упаковки, додаткові примірники – по 5 дол. США)
б) Практичний посібник, випуск № 1: Рекомендації щодо запобігання експлуатації дітей за допомогою Інтернету
  • Буклет, - (10 примірників за 15 дол. США, мінімальне замовлення – 10 примірників, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
в) Практичний посібник, випуск № 2: Інструктивні матеріали щодо ефективного звинувачення у злочинах проти дітей
  • Буклет, - (10 примірників за 15 дол. США, мінімальне замовлення – 10 примірників, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
г) Практичний посібник, випуск № 3: Рекомендації щодо подолання корупції в органах державної влади
  • Буклет, - (10 примірників за 15 дол. США, мінімальне замовлення – 10 примірників, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
д) Практичний посібник, випуск № 4: Спільна правова допомога
  • Буклет, - (10 примірників за 15 дол. США, мінімальне замовлення – 10 примірників, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
е) Практичний посібник, випуск № 5: Потерпілі
  • Буклет, - (10 примірників за 15 дол. США, мінімальне замовлення – 10 примірників, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
Замовлення можна зробити через Бюро Асоціації. Члени організації, які бажають отримати один примірник, можуть звернутися до Генерального Секретаря.
є) Довідник МАП з прав людини,
за редакцією Егберта Майєра, Баррі Хенкока, Ніколаса Коудері. Довідник містить всі принципи, які застосовуються прокурорами в процесі повсякденної роботи.
  • Книга, 161 сторінка (20 дол. США, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
ж) Історія МАП – стислий підсумок розвитку МАП, містить ілюстрації
  • Книга, 86 сторінок + 32 фотографії (20 дол. США, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
з) Стандарти діяльності прокурорів: аналіз національних органів кримінального переслідування Сполученого Королівства, Баррі Хенкок та Джон Джексон
  • Книга, 219 сторінок (20 євро/30 дол. США, включаючи поштові витрати та вартість упаковки)
 
[1] Принципи ООН установлюють, що потерпілий потребує доступу до правосуддя та справедливого ставлення. Зокрема, Принципи визначають таке:
  • З потерпілими треба поводитись зі співчуттям та повагою до їх гідності. Потерпілі мають право на доступ до механізмів правосуддя для негайного відшкодування, відповідно до національного законодавства, шкоди, яка їм заподіяна (Принцип 4).
  • Юридичні та адміністративні механізми повинні бути передбачені та закріплені для надання можливості жертвам одержати відшкодування за допомогою офіційних чи неофіційних процедур, які мають бути швидкими, чіткими, недорогими та доступними. Також потерпілий повинен бути поінформований про свої права щодо одержання відшкодування за допомогою таких механізмів (Принцип 5).
  • Відповідність юридичних і адміністративних процесів потребам потерпілого повинна бути забезпечена шляхом (Принцип 6):
         (а) інформування потерпілого про його роль, зміст та перебіг судового процесу, а також рішення у справі, особливо у випадках, коли йдеться про тяжкі злочини або якщо вони вимагали таку інформацію;
         (б) забезпечення представлення та врахування поглядів і інтересів жертви на відповідних стадіях судового розгляду, коли це стосується його особистих інтересів, без упередженості щодо звинувачуваного та у відповідності із національною системою кримінального судочинства;
         (в) забезпечення необхідної допомоги потерпілому протягом судового процесу;
         (г) вжиття заходів для зведення до мінімуму незручностей для потерпілого, забезпечення конфіденційності, за необхідності – гарантії його безпеки та безпеки його сім’ї і свідків з його сторони від залякування та помсти;
         (д) уникнення непотрібного затягування у прийнятті рішення у справі, виконанні рішень та постанов на користь потерпілого.
  • Неофіційні механізми для вирішення суперечок, включаючи посередництво, третейський суд та звичаєве право, а також місцева практика, повинні за можливості застосовуватися для сприяння примиренню й відновленню прав потерпілого.
[2] Рамкове рішення Ради Європи передбачає, що потерпілі мають такі права:
  • право бути заслуханим під час судового розгляду та право давати свідчення;
  • доступ до інформації, зокрема починаючи з їхнього першого контакту з правоохоронними органами, на інформацію, вагому для захисту їхніх інтересів, як-то вид закладу, куди вони можуть звернутися за підтримкою, характер підтримки, яку вони можуть отримати, де і яким чином вони можуть заявити про правопорушення, де і за яких умов вони можуть отримати захист, доступ до належних засобів перекладу та спілкування, а також доступ до необхідної інформації на загальновживаних мовах;
  • можливість брати участь у судовому розгляді у якості потерпілих та в якому обсязі й за яких умов вони можуть мати доступ до юридичної консультації, юридичної допомоги або інших видів консультацій;
  • право на відшкодування судових витрат у випадку, коли вони мають статус сторони або свідка в судовому процесі;
  • належний рівень захисту потерпілих від злочинів та їхніх сімей, особливо стосовно їх безпеки та захисту приватного життя;
  • право на одержання компенсації;
  • можливість врегулювання суперечки через посередництво;
  • можливість потерпілих – резидентів інших країн Європейського Союзу брати участь належним чином у кримінальному процесі (використання стандартних форм, відео-конференції та ін.).
[3] Країни та органи, які взяли участь у дослідженні: Австралія (Столична Територія Австралії, Канберра; Вікторія, Мельбурн, Новий Південний Уельс, Сідней; Північна Територія); Бермудські остови, Канада (Федеральна Служба Звинувачення, Оттава), Чилі, Данія, Англія і Уельс, Фінляндія, Франція, Угорщина (Будапешт та Ньїредьгаза), Ірландія (Дублін), Маврикій, Монголія, Нідерланди (Міжнародний кримінальний трибунал колишньої Югославії, Секція потерпілих та свідків), Північна Ірландія, Норвегія, Південна Африка (Дурбан та Трансвааль), США (Анока, Міннесота).
[4] Для більш детальної інформації див.: Ф. Монтаніно, 1990. «Захист свідків організованих злочинів в США». Міжнародний вісник порівняльного та прикладного кримінального правосуддя, 14, 123-31.
[5] Н. Файл та Дж. Шептицькі, 2006. «Міжнародні напрями покращення співпраці із свідками при розкритті організованих злочинів». Європейський Вісник Кримінології, том 3, випуск 3, сс. 319-355.
[6] У деяких країнах, наприклад в США та Мексиці, навіть внесено доповнення до конституцій для гарантування визнання прав потерпілого. Водночас, це є суперечливим питанням та часто розцінюється як «юридичне перебільшення». Більш ефективним вважається розробка загального законодавства, яке визначає права потерпілих та гарантує їм доступ до правосуддя і послуг.

[7] Методи швидкої здійснення дій, політики та процесів зараз розробляє автор цього дослідження, доктор Хейк Гремков, який також може надати допомогу в такому перегляді. Адреса його електронної пошти: hgramckow@ncsc.ndi.us.

 

4 квітня 2007

 

Повернутися

 

2008 Українська асоцiацiя прокурорiв. Усi права захищено.