Українська асоціація прокурорів звернулась до Інституту держави та права ім. В.М.Корецького НАН України з проханням про проведення наукової експертизи щодо законності зайняття працівниками органів прокуратури України керівних посад в громадських організаціях. 7 липня УАП отримала експертний висновок із зазначеного питання.
 

ВИСНОВОК

науково-правової експертизи щодо

відповідності Конституції України та законам України заняття

виборчих посад у громадських організаціях працівниками органів

прокуратури України, які вони обіймають на громадських засадах

     І. Зміст запиту. Питання, поставлені перед експертизою.

     До Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України звернулася Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація прокурорів» з проханням про проведення науково-правової експертизи щодо відповідності Конституції України та законам України заняття виборчих посад у громадських організаціях працівниками органів прокуратури України, які вони обіймають на громадських засадах.
    Замовник перед науково-правовою експертизою поставив питання:
    Чи мають право працівники органів прокуратури України обіймати виборчі посади у громадських організаціях на громадських засадах?
 

II. Юридичні підстави для проведення науково-правової експертизи.

   - Лист-звернення Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація прокурорів)) і згода Інституту на
проведення експертизи та кошторис на проведення робіт;

   - Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 р. з наст. змінами і доповненнями;

   - Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами» від 28 липня 2003 р. № 1180;

   - Наказ Міністерства освіти і науки України «По проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи» від 12 січня 2004 р. № 12.

III. В процесі проведення науково-правової експертизи були використані і проаналізовані наступні нормативно-правові акти:

   - Конституція України;
   - Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. з наст. змінами і доповненнями;

   - Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 р. з наст. змінами і доповненнями;
   - Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 р. з наст. змінами і доповненнями;
   - Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. з наст.змінами і доповненнями;
   - Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. з наст. змінами і доповненнями;
   - Постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і
організацій» від 03 квітня 1993 р. № 245 з наст. змінами і доповненнями;
   - Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження
Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 р. №43;
   - Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші
2 правопорушення, пов'язані з корупцією» від 25 травня 1998 р. № 13 (в ред. від 03 березня 2000 р. № 5);
   - Статут Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація прокурорів», зареєстрований Міністерством юстиції України 15 березня 2005 р.. Свідоцтво № 2216;
   - Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. - К.: «Укр. енциклопедія», Т.5 : П-С. - 2003.-С.721-722.
 

IV. Аналіз законодавчих нормативно-правових актів. Результати і висновки.

   1. Ст.36 Конституції України передбачає та гарантує громадянам України право на свободу об'єднання у громадські
організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших
інтересів.

   Встановлюючи право на свободу об'єднання у громадські організації, Конституція України обмежує здійснення цього права в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Водночас передбачає, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належністю чи неналежністю до громадських організацій.

   2. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання громадян» від 15 червня 1992 р. громадська організація, як вид об'єднань громадян, є добровільним громадським формуванням, створеним на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

   Основними принципами створення та діяльності громадської організації згідно ст.6 цього Закону є добровільність, рівноправність їх членів (учасників), самоврядування, законність та гласність.

   У ч. 4 ст. 7 даного Закону зазначено, що на працівників апарату громадських організацій поширюється  законодавство про працю. Тобто, в кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати умови і характер роботи, яку виконує працівник апарату громадської організації.

   3. Зареєстрована громадська організація згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» має статус юридичної особи.

   Відповідно до ст.ст. 20, 21, 23, 24 Закону України «Про об'єднання громадян» зареєстрована громадська організація вправі для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, виступати учасником цивільно-правових відносин; набувати майнові і немайнові права; мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення її статутної діяльності; з метою виконання статутних завдань і цілей здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством; вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність та вносити до бюджету платежі.

   Ст. 86 ЦК України передбачає можливість здійснення непідприємницькими товариствами (громадськими організаціями) поряд зі своєю основною діяльністю підприємницької, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті , для якої вони були створені.

   Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

   Органами управління Всеукраїнської громадянської організації «Українська асоціація прокурорів» є:
   - Загальні збори членів Асоціації (конференція);
   - Виконавчий комітет Асоціації;
   - Президент Асоціації;
   - Віце-президент Асоціації;
   - Секретар Асоціації;
   - Ревізійна комісія.

   Сам факт заняття посади в органах управління громадської організації, яка здійснює необхідну господарську діяльність з метою виконання статутних завдань і цілей, не може вважатися підприємницькою діяльністю цієї особи. Адже прибуток від господарської діяльності громадської організації не підлягає розподілу між її членами.

   4. Відповідно до ч.5 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової педагогічної діяльності.

   Згідно з п. б) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

   За Юридичною енциклопедією сумісництво - це виконання працівником іншої оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві, в установі, організації чи в особи фізичної (Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. - К.: «Укр. енциклопедія», Т.5 : П-С. - 2003. - С.721-722).
   Під виконанням роботи на умовах сумісництва згідно із п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 ((Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» від 25 травня 1998 р. (в ред. від 3 березня 2000 р.) слід розуміти виконання працівником крім основної ще й іншої оплачуваної роботи незалежно від укладення трудового договору. Не визнається сумісництвом наукова, викладацька, творча діяльність.

   Таким чином, однією з основних ознак сумісництва є оплата праці сумісників.

   При з'ясуванні питання, чи виконувана робота є сумісництвом, як зазначено в названій Постанові Пленуму Верховного Суду України, судам потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 р. № 43 та доданим до цього Положення Переліком робіт, які не є сумісництвом».

   Названий Перелік, поряд з іншими, визнає такі види робіт, які не вважаються сумісництвом:

«3. Педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік»;

«5. Керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік».

   Таким чином, у зазначених приписах не передбачено ніяких застережень щодо рівня посад у науково-навчальних закладах (керівні чи не керівні посади).

   5. Згідно п. в ч. 5 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.
   Відповідно до ст. 85 ЦК України громадська організація є непідприємницьким товариством, яке не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ ВИСНОВОК

   1. Заняття виборчих посад в органах управління громадських організацій працівниками органів прокуратури України, які вони обіймають на громадських засадах (без оплати праці), не є сумісництвом, яке заборонено ч. 5 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру».

   2. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави, не забороняється здійснювати педагогічну (викладацьку) та наукову діяльність. При цьому в чинному законодавстві не передбачено ніяких застережень щодо рівня посад у науково-навчальних закладах (керівні чи не керівні посади).
 

Завантажити